Уже в період установлення слов’янської державності в Подніпров’ї та Подністров’ї степові райони України були заселені кочовими народами, спершу іранського (сармати, алани), а потім тюркського (печеніги, половці) походження. У середині 13 ст. причорноморські степи потрапили в орбіту впливу Золотої Орди, що привело до централізації влади й появи тут, уперше за століття, великих міських центрів. Дев’ятий хан Золотої Орди Узбек (1313-1341 рр.) під впливом політичної обстановки встановив у державі нову релігію – іслам, визначивши тим самим подальшу культурну історію Татарії.
У 1420 р. Орда фактично втратила контроль над Кримським півостровом, де незабаром запанувала династія Гіреїв. Кримське ханство стало незалежною державою, і хоча в 1478 р. воно потрапило у васальну залежність від Османської імперії, кримсько-татарська культура продовжувала розвиватися у власному руслі. У той же час, турки, які оселилися на узбережжі Криму, у Причорномор’ї та Приазов’ї, залишили тут власні пам’ятники, у яких злилися воєдино тюркські, арабські та візантійські традиції.
Архітектуру ісламського півдня України 14-18 ст.
Архітектуру ісламського півдня України 14-18 ст. важко розглядати як єдиний стилістичний комплекс: монгольські, кримсько-татарські й турецькі пам’ятники, не дивлячись на спільність віросповідання та державності цих народів, істотно відрізняються один від одного плануванням, композицією об’ємів, декором.
Загальні риси татарсько-турецької архітектури є такими:
- використання специфічних типів будівель, пов’язаних зі сповіданням ісламу: мечеть – молитовня, мінарет – вежа для проголошення молитов, мімбер – споруда для проголошення проповідей, медресе – релігійна школа, теккіє – монастир, дюрбе – мавзолей;
- планування житлових будинків симетричне щодо центру, що асоціюється з вогнищем юрти; культові будинки кубічні в плані, увінчані шатровим дахом (татари) або широким куполом на низькому барабані (турки); використовується також планування у вигляді восьмикутника (дюрбе, мімбери) або прямокутника (медресе, лазні) та ін.;
- фасад, як правило, являє собою єдину площину, прикрашену фігурними віконними прорізами, дерев’яними балконами, аркадами, та іноді розписом по штукатурці (17-18 ст.); для татарської архітектури характерним прийомом є облаштування широкого (до 1 м) навісу даху, прикрашеного різьбленими дерев’яними деталями;
- декор будинків в основному представлений вставками з різьбленого каменю: капітелями, порталами, міхрабами. В оформленні площин провідна роль належить орнаменту – живописному, різьбленому або кахельному;
- віконні прорізи й портал декоровані двома основними типами арок: аравійською, або підковоподібною (такою що має дугу більше половини окружності), килюватою (стрілчастою, з відтягнутою верхівкою) і мавританською, або лопатевою (що складається з декількох маленьких арочок); вікна часто оснащені дерев’яними ставнями та закритими навісними балконами – машрабіями;
- будівельний матеріал – тесаний камінь, плоска цегла-сирець; в обробці будинків широко використовується дерево (галереї, балкони тощо).
Самобутність мусульманської архітектури багато в чому визначається особливим ставленням ісламу до образотворчого мистецтва. Уже в першій сурі Корану пророк Мухаммед наклав заборону на зображення Бога, людей і тварин, запозичене ним із давньоєврейської релігійної традиції. Використання скульптури й анімалістичного живопису стало неприпустимим. їх замінили орнаменти.
Спочатку в ісламському мистецтві переважали рослинні орнаменти, запозичені з пізньоантичного та перського мистецтва. Так виник сельджуцький орнамент, або мауреска, що складається зі звивистих пагонів, листків і своєрідних краплеподібних бутонів – індійських пальмет. Практично одночасно з ним в Аравії був розроблений арабський орнамент, або арабеска, – абстрактний лінійно-геометричний візерунок, побудований на складному переплетенні багатокутників і зірок. Важливу роль в архітектурі ісламу відігравав і епіграфічний орнамент, заснований на декоративному застосуванні каліграфічних написів арабською мовою. Нарешті, невід’ємною деталлю ісламської архітектури є сталактитовий орнамент або мукарнас, утворений складним сполученням аркових виступів і ніш, які заповнюють будь-які діагональні поверхні – капітелі колон, паруси склепінь, міхраби й портали.
Пам’ятники ісламської архітектури, що збереглися на території України, вписуються в три історико-культурні комплекси: золотоординський (1240-1420 рр.), кримсько-татарський (1420-1783 рр.), османський (1475-1774 рр.). Близьким до турецько-татарської архітектури є також зодчество караїмів – тюркського народу іудейського віросповідання, що проживає в Криму з 12-13 ст.