Микола Миколайович Аркас народився 21 серпня 1880 року у Миколаєві в родині відомого військового, дослідника, композитора письменника культурно-освітнього діяча Миколи Аркаса. Це він був автором популярної історії України-Руси, ну а син його почав також робити спочатку кар’єру військового, навчався у Морському та Миколаївському кадетському корпусах, які не закінчив, у Єлисаветградському кавалерійському училищі. Цей заклад Аркас закінчує 1901 року і стає юнкером, а згодом корнетом 46-го драгунського Переяславського полку. З 4 лютого по 25 червня 1906 року він був особистим ад’ютантом командувача російських військ на далекому сході генерала Гродекова.
Одначе у серпні 1906 Аркас звільняється в запас. Трошки пізніше Перша світова війна знов поверне його до армії, а падіння монархії Романових у Росії долучить до революції.
З липня 1917 року Микола Аркас командир сьомого ординарського ескадрону, який у грудні 1917-го був українізований. Аркас перейменував ескадрон на полтавську партизанську кінну сотню. На чолі цієї Сотні в лютому 1918 року у складі запорізької бригади військ Української Центральної Ради він брав участь у боях під Києвом проти більшовиків.
З 1 березня 1918 сотня несла варту біля найбільш важливих установ Києва, у квітні сотню було реорганізовано в окремий сердюцький кінний дивізіон армії Української Народної Республіки.
Під час Гетьманського перевороту наприкінці квітня 1918 року Микола Аркас на чолі дивізіону одним з перших підтримує Павла Скоропадського, проте як відомо держава Павла Скоропадського впала 15 грудня 1918 року. Після вступу до Києва військ Директорії дивізіон перейшов у її розпорядження та був перейменований у кінногонецький полк штабу дійової армії української народної республіки. В лютому 119-го Аркас командир кінного дивізіону, який брав участь у боях під Києвом, згодом ми бачимо його в ролі коменданта мосту на Дністрі через який у квітні 1919-го Українські війська переходили до Румунії. У серпні того самого року Микола Аркас став командиром другого кінного полку імені Максима Залізняка армії УНР. З середини вересня 1919 року цей полк перейменували на другий кінний Переяславський полк.
У грудні 1919 Аркас разом з полком приєднався до Української Галицької армії, яка на той час перебувала в Союзі зі збройними силами півдня Росії. Більша частина полку невдовзі повернулася до дійової армії УНР, а Микола Аркас ні. Справа в тім що наказом по дієвій армії УНР його оголосили зрадником.
Отже військовий зрадник, а згодом емігрант. З 1920 року Аркас жив у Станіславові, Коломиї, працював актором та режисером. З 1926 опинився в Ужгороді, тут заснував і був директором дружества „руський театр”.
З життя Микола Аркас пішов у грудні 1938 і похований у Закарпатському місті Хуст