Олеський замок належить до пам’яток, які набули ренесансного вигляду в результаті масштабної реконструкції. Заснований не пізніше 1327 р., замок перемінив безліч власників, поки в 1605 р. не перейшов у руки українського магната, владики Російського воєводства Івана Даниловича. Саме в цей період і склався ансамбль, що являє собою по суті великий і добре укріплений житловий будинок із доволі скромним ренесансним декором.
У плані замок має форму овалу. Єдина бойова башта занадто невисока, щоб служити архітектурною домінантою комплексу (можливо, її спеціально занизили, щоб зменшити загрозу від артилерії супротивника). Башту вінчає витончена шатрова покрівля – єдина прикраса силуету замку. Внутрішній двір, оточений житловими приміщеннями, прикрашений скромною аркадою, над внутрішнім порталом розміщено різьблений гербовий картуш. Зовнішній контур стін пожвавлюють потужні опорні виступи – контрфорси.
Історія Одеського замку нерозривно пов’язана з ім’ям Івана Даниловича, одного з найвпливовіших політиків українського походження за всю історію Речі Посполитої. Данилович відрізнявся суворим і безкомпромісним характером. Молодий шляхтич Адам Жолкевський, закоханий у його дочку Марціану, одержав тверду відмову. Коли юнак зопалу заявив Даниловичу, що не зможе без Марціани жити, магнат глузливо запропонував йому це довести. На очах у присутніх юнак заподіяв собі смерть