Костомаров Микола (псевдонім — Ієремія Галка) (1817-1885) — відомий історик. Вихованець Харківського університету (історико-філологічний факультет). В 1844-45 учителював у Рівному та Києві. З 1846 — професор Київського університету. Один із засновників (спільно з В. Гулаком, Р. Кулішем, Т. Шевченком) Кирило-Мефодіївського Братства, автор його програмних документів. Після розгрому Братства сидів у в’язниці та відбував заслання у Саратові. В…
Категорія: Під імперською владою
Контакузен Микола (1763-1841)
Контакузен Микола (1763-1841) — наказний отаман Бузького козацького війська (1806-1818), генерал-майор російської армії За походженням — валах, син князя, полковника російської армії Родіона (Радукана) Кантакузена, який прославився в битві з турками під Силістрією (1771). У полк батька М.Кантакузен був записаний з дитинства. Подорослішавши, подався на службу до австрійського імператора і 8 років прослужив в австрійській…
Кирило-Мефодіївське братство
ХІХ ст. увібрало в себе складні пошуки самоідентифікації української інтелектуальної традиції. Спорадичні і не пов’язані між; собою етнографічні, культурологічні та історіософські дослідження поступово перетворювалися на систематизовану картину українських прагнень та очікувань. Початок тут було покладено ідейною програмою Кирило-Мефодіївського братства (1845-1847), в якій свідомо синтезовано християнство і романтичний націоналізм і де Україна в потоці історії, в єдності минулого, теперішнього і майбутнього…
Київська громада. Михайло Драгоманов
На початку 70-их pp. Київ зосередив у собі значні інтелектуальні сили і став головним осередком українського національного руху. Центром культурно-громадського життя стала Київська Громада. Жили там тоді і працювали Вол. Антонович, Мих. Драгоманов, Павло Житецький, Павло Чубинський, І. Михальчук, Микола Лисенко, Федір Вовк, Софія Руссова, Мих. Старицький, І. Нечуй-Левицький. Київська громада З кіл Київської Громади вийшла ініціатива…
Історична наука України ХІХ ст.
У 1840-их роках українські діячі та вчені старались передовсім розгорнути науково-дослідну працю та історичну науку, яка, з пробудженням літератури, мала доповнити великий творчий процес культурного відродження нації. Але умовини для цієї суто наукової праці були, на жаль, вкрай несприятливі. Центрами української науки на цих землях були передовсім університети Харківський і Київський, а пізніше Новоросійський (Одеський). Серед визначених…
Ірано-російська війна 1804-1813
Ірано-російська війна 1804-1813 — війна, оголошена Іраном (Персією) Росії в 1804, в зв’язку з тим, що російські війська окупували підлегле Іранові Гянджинське ханство. Росіяни зробили це під приводом того, що якісь гянджинські загони здійснювали напади на Грузію. Росія мотивувала цей каральний похід також тим, що в 1783 між нею та Грузією було укладено Георгіївський трактат, згідно…
Задунайська Січ
Задунайська Січ (1775-1828) — заснована кількома тисячами козаків, які подалися на контрольовані Туреччиною території після зруйнування російськими військами в червні 1775 Запорізької (Нової) Січі. Відомо, що тоді близько 10 тисяч козаків перейшли Південний Буг і розсіялися по турецькій території. До них приєдналися козаки, які осіли в гирлі Дунаю ще під час російсько-турецької війни 1768-74. Не бажаючи…
Євген Гребінка — біографія та творчість (коротко)
Народився Євген Павлович Гребінка 2 лютого 1812 року в сім’ї дрібного поміщика йа хуторі Убіжище, поблизу Пирятина, на Полтавщині. Спершу вчився дома, потім у Ніжинській гімназії вищих наук, де в ті ж роки на старших курсах навчався і М. В. Гоголь. Він був душею всіх літературних починань гімназії, де вже склалася певна традиція: діяв самодіяльний…
Етнографія. Фольклористика XIX
У сорокових роках пожвавлюється етнографічна діяльність українських вчених. У 1845 р. створено Російське Географічне Товариство, а його членами стали українські вчені-етнографи та аматори: М. Максимович, М. Маркевич, А. Метлинський, М. Судієнко, А. Афанасієв-Чужбинський та інші. На початку 1848 р. поширено програму т-ва в Україні, стараючись прослідити специфічні особливості українського життя й побуту, мови, звичаїв, тощо. У 1851…
Енеїда Котляревського
Це героїчно-комічна травестована поема, написана на зразок тоді модних травестій Берилієвої «Енеїди» (як от француза Скаррона, німця Блюмавера чи росіянина Осіпова). Написана вона в дусі бурлескних творів поезії класицизму, але з українським трактуванням теми. Це історія мандрівки троянців, що після загибелі Трої втекли під проводом, королівського роду, Енея та після різних блукань опинилися в Італії,…