Категорія: Під імперською владою

Увесь цей національно-культурний рух 70-90-их pp. був можливий завдяки цілій плеяді політичних і громадських діячів, зокрема письменників народницького і радикального напрямку. Серед галичан найвидатніше місце у цій плеяді належить Іванові Франкові, великому демократові, геніальному мистцеві слова, великому вченому і мислителеві. Подібно до безсмертного автора «Кобзаря», Франко відіграв величезну роль в розвитку національної і соціальної свідомості українського…

Розумовський (Розум) Кирило (1728-1803) — граф, генерал-фельдмаршал російської армії, останній гетьман Лівобережної України (1750-64). Народився в с. Лемешах (тепер Козелецького району на Чернігівщині). Походив з давнього козацького роду. Ще в юності був викликаний до Петербурга старшим братом Олексієм Розумовським, фаворитом імператриці Єлизавети. В 1743-45 навчався в Кенігсбергському, Берлінському та інших університетах. Подорожував Італією та Францією. В…

Розумовський Олексій (1709-1771) — граф, генерал-фельдмаршал російської армії (з 1756), обер-єгермейстер імператорського двору. Старший брат гетьмана Лівобережної України Кирила Розумовського. Походив з давнього козацького роду. Дитинство і юність минали на хуторі Лемеші на Чернігівщині. В 1731 привезений полковником Ф. Вишневським до Петербурга, де стає співаком хору імператриці Анни. Після приходу до влади імператриці Єлизавети Петрівни, стає…

Прокопович Теофан (Феофан) (1681-1736) — визначний релігійний діяч, архієпископ, літератор, філософ та богослов. Родом з Києва, походив з родини крамаря. Справжні ім’я та прізвище — Єлеазар Церейський. Прибрав собі ім’я та прізвище опікуна, дядька по матері Феофана Прокоповича. Навчався у Києво-Могилянській академії, а також у Польщі та Римі. У 1704 постригся у ченці і став…

Українська література, а в першу чергу проза початку XX ст. була, за словами Франка, „людським документом в найширшім значенні”. Головну увагу письменники звертають на соціальні контрасти, на зубожіння села. Слушно відмітив М. Коцюбинський у 1903 p. , що українська література за сто років свого існування живилась переважно селом, сільським побутом, етнографією. І хоч на початку…

Документи Кирило-Мефодіївського товариства творились передусім під впливом тогочасних українських історичних реалій суспільного буття, з урахуванням новітніх пополітичних концепцій, що висували на перший план народ як головну рушійну силу історії. Як зазначають вітчизняні дослідники, на створення «Книги буття» певний вплив справив документ польського визвольного руху, написаний А. Міцкевичем під назвою «Книги буття польського народу і польського…

З перших років існування Київського університету св. Володимира в ньому вирувало таємне життя студентства. Це була переважно польська молодь — діти місцевих польських поміщиків Правобережної України, які брали участь у таємних гуртках та організаціях. За переконаннями властей, ця молодь засвоювала революційні ідеї під час свого перебування у вищих навчальних закладах за кордоном, куди раніше, до…

Володимир Антонович у статті “Три національні типи народні” підкреслює основну різницю між росіянами, поляками й українцями за народним характером, що проявляється в політичному ідеалі. Для росіян дослідник провідним ідеалом вважав авторитаризм, для поляків — аристократизм, для українців — рівноправність, чидемократизм. На демократизм як найхарактернішу рису українця вказували Тарас Шевченко, Микола Костомаров та Пантелеймон Куліш. Чому цей апріорний…

Ріст української культури в трьох останніх декадах XIX ст. позначився доволі гарним розвитком української літератури, яка починає грати провідну роль в національно-суспільнім житті освічених верств України так східної, як і західної. Причинились до цього різнорідність тематики і проблематики, відображення побуту різних суспільних прошарків народу, багатство образів і високий мистецький рівень творів. Ці всі основні риси…

З розвитком літератури, публіцистики, журналістики та суспільних і національно-культурних проблем, розвивається літературна критика і в 70-90-их роках вона відігравала важливу роль та мала вплив так на літературу, як і на інші процеси культурного життя. Під кінець 60-их і на початках 70-их pp. ця критика мала передовсім народовецький характер. Головним її органом був журнал «Правда» і…