Категорія: Різне

Безкровний Олексій (1785-бл. 1833) — генерал-майор козацьких військ, військовий (наказний) отаман Чорноморського війська. Один із найуславленіших отаманів Кубанського козацтва. Походив з давнього українського козацького роду. Батько його, Данило Безкровний, був обер-офіцером Чорноморського війська. Освіту О. Безкровний мав домашню. Людина виняткової фізичної сили, мужності та відваги, він вражав усіх, хто знав його, своєю самовідданістю в бою…

Безклубий Леонід (1947) — один із засновників Українського Чорноморського Подунай-Гуляйпільського Козацтва (на Одещині). Народився в Одесі. Закінчив юридичний факультет Одеського держуніверситету. В 1990 був серед тих, хто відроджував на Одещині козацтво. З грудня 1990 по грудень 1991 був першим крайовим отаманом Українського Чорноморського Подунай-Гуляйпільського Козацтва. Тоді ж, у 1990, створив в Одесі «Звичаєву громаду козаків…

Безбородько Олександр (1747-1799) — князь, російський і український державний діяч. Канцлер Російської імперії за імператора Павла І. Походив з українського козацького роду. Освіту здобував у Київській духовній академії. Служив у канцелярії генерал-губернатора Лівобережної України графа Румянцева. Був учасником Першої турецької війни. Командував Київським полком та був членом Генерального суду. Очолював російську делегацію на переговорах, внаслідок…

Безбородько Андрій (1783-1814) — український козацький діяч. Походив з давнього українського козацького шляхетного роду Безбородьків, засновником якого вважається козацький старшина Іван Безбородько (помер 1717). Полковник. Був командиром Першого Полтавського козацького полку (див.). Мав титул дійсного камергера. Оскільки дітей він не мав, то з його смертю обірвалася чоловіча лінія князів Безбородьків.

Безбородько Андрій (1711-1780) — український козацький діяч. Походив з козацького шляхетного роду Безбородьків. Батько відомого українсько-російського державного та військового діяча князя Олександра Безбородька (1747-1799). Тривалий час служив військовим канцеляристом та генеральним писарем українського козацтва. Був предводителем Чернігівського шляхетства. Полковник Київського полку. Один з авторів звернення чернігівської шляхти до Катерининської комісії.

Бедрило Михайло (1938) — наказний отаман Українського Козацтва, радник Головного отамана Кальміуської паланки, генерал-хорунжий Українського Козацтва. Народився на Львівщині, в родині кравця. Батько його, Михайло Бедрило, служив в армії Української Директорії, очолюваної С. Петлюрою, а під час Другої світової війни співпрацював з ОУН, обшиваючи воїнів Української Повстанської Армії. М.М. Бедрило став автором козацького однострою, прийнятого…

Башловка — особлива, збільшена частка здобичі, якою товариство наділяло найхоробріших козаків після переможної битви.

Башкирське козацьке військо — вперше ця назва почала вживатися з січня 1736, коли, у зв’язку з війною між Росією і Туреччиною, військове відомство наказало призвати на службу до Російської армії З тисячі башкирів. Від 1574 року, коли землі башкирів було захоплено російськими колонізаторами і коли було засновано укріплене місто Уфа, й аж до XVIII ст.,…

Джерело: Енциклопедія українознавства. Париж — Нью-Йорк, 1955 (правопис збережено) Бачка, урожайна низовина між Дунаєм і дол. Тисою, гол. частина якої (8 650 км²) з 1918 належить до Юґославії; разом із юґославським Банатом і Сремом становить з 1946 Автономну Обл. Войводіну в складі Нар. Республіки Сербії — Юґославія. Населення Б. мішане; між ним є бл. 18 000 бачванських українців —…

Джерело: Енциклопедія українознавства. Париж — Нью-Йорк, 1955 (правопис збережено) Бачванська говірка, мова укр. переселенців в Бачці й Срімі; Б. г. культ. центру Бачки — Руського Керестура від 1904 р. й зокрема після першої світової війни стала основою окремої бачванської («рускої») літ. мови. Як і ін. говірки Земплинщини, Б. г. — перехідномішаний укр.-поль.-словацький діялект (з перевагою словацьких елементів)…