Історія України

Вінницький (Кальницький) полк — адміністративно-територіальна та козацько-військова одиниця у складі Гетьманської України. Був сформований влітку 1648, одразу по тому, як територія майбутнього полку виявилася під контролем козацько-повстанських військ Б. Хмельницького. Першим полковим центром було м. Кальник (тепер с. Пальник Іллінецького р-ну на Вінниччині). Того ж року з Кальницьким полком злився Животівський полк. Згідно з гетьманським…

Вінграновський Микола Степанович (нар. 7.11.1936, с. Богопіль (нині м. Первомайськ) Микол, обл. — пом. 26.05.2004, м. Київ) — поет, прозаїк, кіноактор, сценарист, режисер. Учасник руху шістдесятництва. Член СПУ (1962). Лауреат Державної премії ім. Т. Шевченка (1984), премії Фундації Антоновичів (1993), премії ім. В. Вернадського (2002). Заслужений діяч мистецтв України (1997). 1955 вступив на актор, відділ. Київ, театр. ін-ту, продовжив навч….

Вільні волзькі козаки. Перша згадка про цих козаків датується 1560 роком. Утворилися вони з різного «біглого люду», котрий селився у пониззі Волги, в районі Царицина. Значна частина цих козаків займалася грабіжництвом, переймаючи купецькі каравани та нападаючи на купецькі кораблі. Щоб убезпечити важливі торгі-вельні шляхи по Волзі та вздовж її берегів, царський уряд послав війська під…

Вільні військові поселенці — селяни, які внаслідок Визвольного війни під проводом Б. Хмельницького (1648-54) були визволені з-під гніту шляхти і здобули собі статус вільних військових поселенців. Ці люди не мали права називатися козаками (хоча формально й називалися ними) і становили значну частину населення Гетьманщини. Маючи землю, реманент та інше господарство, поселенці платили податок на утримання…

«Вільний козак» — щоденна газета, заснована Генеральною Радою Вільного Козацтва (див.) у жовтні 1917. Виходила в Білій Церкві до січня 1918. Редактором був генеральний судця Вільного Козацтва Модест Левицький. Висвітлювала історію українського козацтва та проблеми формування осередків Вільного козацтва в умовах УНР.

Військо Запорізьке (Низове) — офіційна назва запорізького козацького війська, якої дотримувалися гетьмани й кошові отамани в листах до правителів сусідніх держав та в універсалах. Відтак широко вживається в історичній літературі. Базувалося це військо на Січі, шо закладалася на островах та берегах Дніпра й інших річок. Очолював військо — кошовий отаман (зрідка — гетьман). Поділялося на курені…

Військові канцеляристи були вищим щаблем апарату Генеральної військової канцелярії (центрального органу виконавчої влади Гетьманщини), входили до до персонального складу поруч із «служителями» — протоколістами, копіїстами, товмачами (перекладачами). Службове, професійне визначення цієї категорії людей далеко не вичерпує оцінки ні того важливого місця, яке вони посідали в українському суспільстві другої половини XУІІ-ХУІІІ ст., ні їхньої громадської ролі, а…

Візир (везир) — міністр, член Дивану (ради при султані), вищий сановник Туреччини. «Великий візир» означає «прем’єр-міністр». Досить часто візирі командували корпусами турецького війська, що діяло проти козаків.

Звертаючи погляди до біблійного Мойсея, українство різних часів шукало зі свого середовища такого провідника, який вивів би нашу націю до власної землі обітованої. І чи не першого такого загальновизнаного батька нації воно побачило в постаті гетьмана Богдана Хмельницького, коли він наприкінці 1648 року повернувся з-під Замостя до Києва. Це йому тоді звучали хорали київських спудеїв…