Рада генеральної старшини — В Гетьманській Україні така Рада скликалася гетьманом для розгляду відповідальних питань війни і миру, важливих питань державного будівництва, формування нових полків, адміністративного устрою, судочинства і т.п. Традицію засідань Ради генеральної старшини було закладено Б. Хмельницьким під час Визвольної війни 1648-1654. Відтоді вона почала сприйматися, як дорадчий орган при гетьманові. Члени Ради не…
Пушкарський приказ
Пушкарський приказ — спеціальний орган державного управління в Росії в XVII-XVIII ст., який відав артилерією армії та всім пов’язаним з артилерією виробництвом. Так, усі заводи, в їх числі й заводи, котрі були розташовані на території Лівобережної і Слобідської України, зобов’язані були надсилати до Пушкарського приказу відомості про те, скільки пороху, ядер, свинцю, гармат відлито та вироблено…
Пушкар Мартин
Пушкар Мартин (р.н. невід.-помер 1658) — військовий козацький діяч. Один із сподвижників Б. Хмельницького. Полковник полтавський (1648-58). Родом із Полтавщини. Починав службу реєстровим козаком. Певний час, до 1648, перебував на Запоріжжі. Активний учасник Визвольної війни (1648-54). З 1648 очолював Полтавський адмінполк, командував Полтавським військовим полком. На чолі козацького корпусу деблокував від поляків гарнізон Вінниці, яким командував…
Пустовіт Микола
Пустовіт Микола (1950) — протоієрей, духівник Українського Чорноморського козацтва. Родом з села Чоботарка Заболотня, Крижопільського району на Вінниччині. Навчався в Одеській духовній семінарії. Був духівником Оренбурзького козацького війська. Духівником Чорноморського козацтва призначений в вересні 1999. Належить до Української Православної Церкви Київського патріархату.
Пустинно-Самарський військовий монастир
Пустинно-Самарський військовий монастир (Пустинно-Миколаївський, Самарський) — один з найважливіших релігійних та духовних центрів запорізького козацтва. Час заснування не з’ясовано. Перша писемна згадка датується 1602 роком. Знаходився неподалік давнього козацького містечка Самарь (тепер Новомосковськ на Дніпропетровщині). Козаки називали його «військовим», оскільки він слугував шпиталем для багатьох поранених у боях та літніх козаків. До 1775 монастир перебував…
Протестантські школи в Україні XVI- XVII ст.
На землях Речі Посполитої гуманістична школа як новий тип шкільництва, стисло схарактеризований вище, вперше з’являється 1550 р. у формі кальвіністського навчального закладу гімназійного рівня в Пінчові (Польща). Школа була організована за взірцем Лозаннської гімназії, а її першим ректором став теолог з Женеви Петро Статоріюс, член комісії для підготовки до видання польськомовної Берестейської Біблії (вийшла друком…
Прокопович Теофан (Феофан)
Прокопович Теофан (Феофан) (1681-1736) — визначний релігійний діяч, архієпископ, літератор, філософ та богослов. Родом з Києва, походив з родини крамаря. Справжні ім’я та прізвище — Єлеазар Церейський. Прибрав собі ім’я та прізвище опікуна, дядька по матері Феофана Прокоповича. Навчався у Києво-Могилянській академії, а також у Польщі та Римі. У 1704 постригся у ченці і став…
Проза початку ХХ ст.. Загальна характеристика
Українська література, а в першу чергу проза початку XX ст. була, за словами Франка, „людським документом в найширшім значенні”. Головну увагу письменники звертають на соціальні контрасти, на зубожіння села. Слушно відмітив М. Коцюбинський у 1903 p. , що українська література за сто років свого існування живилась переважно селом, сільським побутом, етнографією. І хоч на початку…
Програмні положення Кирило-Мефодіївського товариства
Документи Кирило-Мефодіївського товариства творились передусім під впливом тогочасних українських історичних реалій суспільного буття, з урахуванням новітніх пополітичних концепцій, що висували на перший план народ як головну рушійну силу історії. Як зазначають вітчизняні дослідники, на створення «Книги буття» певний вплив справив документ польського визвольного руху, написаний А. Міцкевичем під назвою «Книги буття польського народу і польського…
Проводи
Спливли великодні свята, але в кожній родині збереглися крашанки, їх тримали до наступної неділі, яку в народі називають провідною, або проводи. Кілька разів на рік наші пращури, вважалося, пошановували членів свого роду, це відбувалося на Зелені свята, Спаса, святвечір (напередодні Різдва) та чистий четвер. У народі вони відомі як «вечеря для дідів». Проте найурочистіше їх ушановували…