Цей монументальний храм поєднує в собі риси італійського ренесансу, маньєризму та бароко: в ході тривалого будівництва зодчі вносили в будівлю корективи, що відповідають мінливій моді. Автором первісного проекту був чернець Бернард Авелідес. Будівництво почали в 1600 р. знамениті майстри П. Римлянин і А. Прихильний, а в 1630 р. будівлю завершив, уже у формах маньєризму, А. Бемер із Вроцлава. Храм має вигляд тринавової базиліки з видовженим хором і гранованою апсидою. Нижній ярус споруди оформлений у традиціях паладіанського ренесансу: гладкі стіни, строгі пілястри, монументальний доричний антаблемент. Верхній ярус будівлі вирішений у дусі маньєризму: його величезний різьблений фронтон прикрашений гербами Польщі та Литви, фігурами святих, раковинами й волютами. У цілому, стилістика фронтону зазвичай інтерпретується як германсько-фламандський маньєризм. Інтер’єр храму оформлений у 18 ст. і відзначається виразним настінним живописом, виконаним Б. Мазуркевичем із помічниками в 1738-1740 рр.
До ансамблю бернардинського монастиря, крім костьолу, входять також барочна восьмигранна дзвіниця (1733-1734 рр.), келійні корпуси (1600 р.), і ротонда над колодязем (1761 р.), що являє собою відкриту аркову альтанку, увінчану куполом із фігурою святого.