Борзна — старовинне містечко на Чернігівщині. У перших згадках фігурує ще в XV ст., як заможний хутір. Містечком стала, очевидно, наприкінці XVI ст., оскільки відомо, що вже в 30-х роках XVII ст. місто Борзна отримало магдебурзьке право, що дало поштовх до розвитку в місті ремісництва і торгівлі. Тоді ж почалося посилене укріплення Борзни фортечними стінами, які перетворили її на одну з могутніх українських фортець.
Під час Визвольної війни (1648-1654) місто, за універсалом гетьмана, стало сотенним містом Борзнянського козацького адмінполку (1648-1649 та 1654-1655).
В 1649 Борзнянський полк було розформовано і Борзна стала сотенним містом Чернігівського полку, а після розформування 1655 — сотенним містом Ніжинського адмінполку. Відомо, що 1655, універсалом гетьмана, Борзну було передано у володіння («наранг») наказному гетьманові І. Золотаренку. Козаки полку та Борзнянської сотні брали активну участь у Визвольній війні українського народу та в численних повстаннях. Під час Чорної ради 1663 (в Ніжині) значна частина козаків Борзнянської сотні виявилася в опозиції до гетьмана І. Брюховецького, за що 8 делегатів-старшин, які були учасниками цієї ради, гетьман наказав стратити. Завершується давня козацька історія Борзни в 80-х роках XVIII ст., коли російський уряд ліквідував українську автономію та гетьманський устрій, відтак Борзна стала центром Борзнянського повіту Чернігівського намісництва Російської імперії.
Після проголошення 1991 Незалежності України, в Борзні було створено осередок громадської організації «Українське козацтво».