Успінська церква у Львові була побудована ще в 1421 р., але в 1527 р. згоріла. Руїни храму відновив у 1547-1559 рр. архітектор Петро Італьчик, але і його будівлю незабаром було зруйновано. В 1591-1629 рр. храм був знову відновлений за планом Павла Римлянина.
Успінський собор будувався для православної громади, тому в його плануванні були використані традиційні для України тридільність і трибанність. Стіни храму були розчленовані пілястрами й віконними арками, масивний доричний антаблемент прикрашений різьбленими метопами (з розетковим декором).
Під час будівництва храм був білосніжним, однак згодом лицювальний вапняк стемнів, що надало будівлі деякої похмурості.
У 1572-1578 рр. поряд із храмом Успіння було побудовано триярусну дзвіницю, що надовго стала архітектурною домінантою Львова. її проект виконав Петро Барбон, а кошти на будівництво надав грецький купець Костянтин Корнякт, у зв’язку з чим дзвіниця згодом одержала прізвисько «вежа Корнякта».
В архітектурному вигляді дзвіниці Успінського собору гармонійно з’єдналися традиції італійського ренесансу (декоративні арки, консолі) та українські традиції будівництва ярусних дзвіниць.
Спочатку вежу вінчало триступінчасте шатро (такі й досі зустрічаються в дерев’яних храмах Галичини). Але в 1695 р. до неї було добудовано четвертий ярус із куполом, виконаним у формах бароко й оточеним унікальними крученими обелісками.