Ця маленька капличка – один із кращих зразків галицького ренесансу, результат дивного синтезу італійської та української архітектури. Каплицю було зведено архітектором Петром Красовським на замовлення православної громади Львова. Планування храму типове для української народної архітектури: прямокутний об’єм, звернений фасадом на південь, вінчають три грановані куполи, з яких найбільшим є центральний. Тридільність фасаду підкреслюють ренесансні пілястри.
Каплиця примикає одним боком до північної стіни Успенської церкви, іншим боком – до вежі Корняк- та. Після пожежі в 1671 р. її було знову відбудовано. В 1846-1847 рр. каплицю реставрували, тоді ж вона була з’єднана з церквою. В оформленні порталу, фризу та віконних лиштв переважають народні мотиви: декоративні колони покриті різьбленими виноградними гронами; такі ж грона прикрашають і всю внутрішню поверхню куполів.