Литовське Велике князівство

Литовське Велике князівство (Велике князівство Литовське, середина XIII ст.-1569) — Литовська держава. В ролі першого великого збирача земель литовських виступив князь Міндовг (бл. 1230-1263), який до власне литовських територій приєднав території Чорної Русі, а також частини Турово-Пінського та Полоцького князівств, які до нього перебували під протекторатом Великого князя Київського.
Починаючи з сорокових років XIV ст., вже за князя Ольгерда (1435 — 77), литовці зуміли поширити свою експансію на Київщину, Сіверщину та Східну Волинь. В 1385, внаслідок Кревської унії, утворилася конфедерація Литви і Польщі, котра значно зміцніла після одруження великого князя Ягайла з польською королевою Ядвігою. В 1569, за умовами Люблінської унії, Польща і Литва об’єдналися в єдину державу, що дістала назву Річ Посполита. Українському козацтву не раз доводилося вести боротьбу за національне та соціальне визволення українського народу з об’єднаними литовсько-польськими (чи польсько-литовськими) військовими силами. Особливо гострою та кривавою була ця боротьба під час Визвольної війни 1648-54.